Після підриву Каховської ГЕС та руйнування дамби російськими окупантами у 2023 році, сільське господарство на півдні України зазнало катастрофічних втрат. Зрошувальні системи, які десятиліттями забезпечували родючість земель у Херсонській області та прилеглих регіонах, були знищені. Сьогодні окупаційна влада намагається демонструвати «успіхи», пробурюючи артезіанські свердловини та здійснюючи полив сільськогосподарських угідь водою з глибинних пластів. Такий підхід є не лише економічно й екологічно необґрунтованим, а й стратегічно помилковим.
Знищення сталого зрошення: що сталося
До повномасштабної війни Каховське водосховище та Північно-Кримський канал забезпечували зрошення понад 500 тисяч гектарів сільгоспземель. Саме завдяки цим системам Херсонщина стала лідером з вирощування овочів, баштанних та зернових. Після руйнування дамби водопостачання припинилось, поля пересохли, і регіон втратив основне джерело свого аграрного потенціалу.
Артезіанський полив — дорога в нікуди
Окупанти, не маючи можливості відновити справжнє зрошення, подають полив артезіанською водою як “досягнення”. Насправді це — маніпуляція.
Екологічні наслідки:
- Артезіанські горизонти — це практично невідновлюваний ресурс, який формувався тисячоліттями.
- Масове буріння свердловин веде до зниження рівня підземних вод, виснаження пластів, висихання родовищ і зникнення джерел питної води.
Економічна неефективність:
- Буріння однієї свердловини може коштувати від сотень тисяч до мільйонів гривень.
- Підняття води з глибини 50–200 метрів потребує постійної подачі електроенергії, що робить таке зрошення надзвичайно дорогим.
Соціальні та стратегічні ризики:
- Використання питної води для поливу — неприпустима розкіш у регіонах, де населення часто має обмежений доступ до якісної води.
- Створюється ілюзія “нормального життя” в умовах окупації, що використовується для пропаганди.
Відновити зрошення — це відновити життя
Замість імітації поливного землеробства окупаційна адміністрація повинна відповідати за злочинне знищення гідроспоруд. Повноцінне сільське господарство на півдні України можливе лише після:
- деокупації територій,
- деокупації Каховської ГЕС та ревіталізації водосховища,
- відновлення каналів та насосних станцій, які постачали воду на поля.
Полив сільськогосподарських земель артезіанською водою — це тимчасовий та згубний сурогат, а не вихід із кризи. Він лише поглиблює екологічні проблеми та створює фальшиве уявлення про “відновлення аграрного життя” під окупацією. Єдине стале рішення — це повернення до системного зрошення, яке можливо лише після звільнення територій України від загарбників.